Фестиваль “Захід” – один з найбільших монстрів музичного фестивального руху в Україні, який існує починаючи з 2009 року та проводиться у селищі Родатичі, що на Львівщині. Довга історія, нелегка справа організаторів, котрі щороку на межі того, щоб закрити фест та робити «щось більш реальне та легше», але проходять роки, змінюються місця проведення і люди, а фестиваль продовжує рости та розвиватися.
Як коментує головний організатор фестивалю, Яків Матвійчук: “Я ніколи не міг пояснити цей феномен, є люди залежні від оцього відчуття. Бути організатором фестивалю – це заняття, яке ти не вибираєш, воно вибирає тебе. Тебе просто пре від того, що люди приходять на щось, що ти зробив. На когось, кого ти привіз. Це дуже дивне відчуття, бо тебе часто навіть ніхто не помічає, ти сірий кардинал, від тебе усі вимагають найбільшого і віддають найменше, але тебе пре. Після фестивалю залишаються лише відео, фото, статті-згадки, вдячні і невдячні відгуки, але жодного продукту ти не виробляєш, ти коваль миттєвостей і емоцій, які лишаються з тобою надовго. Бандитам важко вийти з мафіозних кланів через страх, організаторам майже неможливо перестати щось робити через залежність від тих миттєвостей, які ти сам створив.”
Протягом уже дев’яти років, масштабна територія Zaxidfest(у) приймає у себе тисячі прихильників, а у 2017-му не стали винятком і ми. Коли майже від кожного другого знайомого чуєш коментар: “Та я от нещодавно з Zaxidfest(у), нереально крутий фестиваль, їдьте, не пошкодуєте”. І не пошкодували, провівши наразі один, але дійсно незабутній фестивальний день.
Добиралися декілька годин потягом до казкового Львова, потім могли б сорок хвилин фірмовим Zaxidfest(овським) автобусом за 60 гривень, з водієм у повному зборі фестивального мерчу та гучною рок-музикою у колонках, але, ні, краще місцевим рейсом від залізничного вокзалу за двадцятку – дешевше, колоритніше. Таким чином доїжджаємо у Родатичі.
З цього моменту відриваєшся від свого гаджета на 24 години, в очікуванні чогось нереально крутого та по дорозі знайомишся з купою таких ж музично-залежних людей, з якими завжди є що обговорити. У неписаних фестивальних законах діє відкритість, драйв, непередбачуваність і простота емоцій, ти тут завжди свій і які б штампи реального життя тебе не переслідували, переходячи на територію фестивалю, ти залишаєш їх десь далеко, принаймні на декілька днів.
Полудень – фестиваль готується до чергового, фінального дня відриву. Проходимо довгим лісовим коридором, де безкоштовне наметове містечко готує їжу на кострі, задушевно співає під гітару, звідусіль лунає музика найрізноманітніших смаків та приємний гомін розмов і сміху. Заходимо на фестивальну територію – масштаби вражають, це вам не RespublicaFEST.
Прямуємо повз інді сцену, там скоро виступатиме білоруський гурт «Рэспубліка Паліна», який захопить своєю невимушеністю та атмосферою легкого домашнього квартирника посеред мальовничої природи Львівщини. Далі лінія розваг, фуд-кортів на різний смак та рок-сцена – страшне місце для любителів інді та легкої музики, місце трешу, слему та зірваних голосів. Такий разючий контраст між двома сценами, які розташовані досить близько одна від одної.
І нарешті - головна сцена – головна родзинка дійства, до якої після 18-ї години, ще й на Pianoбоя, не так просто дійти, як здається. Тому, стоїмо у черзі, певно з усіма фестивальними, які вирішили зайти туди в один час та під дощем, який починається і обіцяє нам неспокійне продовження вечора, та все ж дістаємося території найбільшої сцени фесту.
Pianoбой, чи то “Pianoбог”, як нарік себе вокаліст та фронтмен на початку виступу, як завжди мелодійний та драйвовий. Гурт потішив своїми кращими піснями, каверами та новими треками. Але і без шаленостей не обійшлося: Дмитру Шурову, в пориві емоцій, вдалося зламати свій інструмент, розбити склянку об сцену, а спускаючись у натовп, він спочатку спіткнувся і майже впав (але був вчасно спійманий дівчиною-фотографом, що стояла поруч), а потім поцілував одну з фанаток просто в губи. Що ж, комусь Zaxidfest 2017 точно запам’ятається на усе життя.
Далі, за списком лайн-апу останнього дня, була ONUKA - гурт, який нікого не залишає байдужим і завжди виділяється з поміж інших, а після дебюту на Євробаченні і здобутого фурору під час свого літнього туру по Європі - взагалі вийшов на новий рівень. Чекаючи їхнього виступу завжди впевнений, що почуєш якісний європейський саунд і не залишишся розчарованим. Не був виключенням і виступ на Zaxidfest(i). Півтори години минули, як хвилина, навіть під дощем та вітром, які лише набирали своїх обертів, а повернутися до рок-сцени вже було майже неможливо любителям більш важкої музики, яким довелося готуватися заздалегідь, адже ті, хто залишився дослуховувати гурт «ONUKA» до кінця, фізично уже не могли протиснутися і потрапити до рок-сцени, де грали німці In Extremo. Унікальний гурт з Берліну, який виконує майже виключно інструментальний фолк, на основі середньовічних пісень і музики, з використанням старовинних духових та ударних інструментів, хоча і був в Україні вже втретє, проте фестивальний запал та прийом від фанатів став, уже вкотре, приємною несподіванкою.
А тим часом, ми вже займали місця на виступ тих, заради кого приїхали у Родатичі, впевнена, достатньо прихильників цього британського гурту.
Дванадцята ночі, а майже увесь фестивальний народ, у шаленому нетерпінні та промоклих дощовиках, вже збився у величезний натовп біля головної сцени. Нарешті бачимо ведучих - Жуковську та М’яча Дредбола на сцені. Чуємо довгоочікуване “Зустрічайте, вперше в Україні Editors!” і це дивне, нервове відчуття чогось дуже важливого, крутого та довгоочікуваного переповнює тебе повністю.
«Редактори» виходять на сцену та одразу ж задають свій темп виступу, без лишніх церемоній та прелюдій, якісно та впевнено. Окрему увагу притягує фронтмен гурту – Том Сміт. Стриманий і водночас відверто шалений, своїми чудернацькими рухами вводив у своєрідний транс, та разом з цим, досить технічно і чітко робив свою роботу, раз за разом міняючи гітари, перевіряючи звук у навушниках та акомпонуючи собі на піано.
Це були півтори години якісного британського пост-панк рівайвлу та інді-року, Editors не хотілося відпускати зі сцени, так як не хотілося, щоб Zaxidfest закінчувався, навіть не дивлячись на те, що у Родатичах уже п’яту годину поспіль йшов дощ. Та все хороше, як відомо, закінчується надто швидко. Далі послідувало вже традиційне загальне супер-селфі від ведучих зі сцени, та прощання до наступного року і ще крутішого, вже ювілейного, десятого фестивалю Zaxidfest.
Сьогодні Editors є одним з найбільш затребуваних гуртів у Європі, а виступи на всесвітньо відомих музичних фестивалях підтверджують зоряний статус британців і поява їх на сцені Zaxidfest(у) стала однією з найбільших музичних подій 2017 року в Україні. Маємо надію, що після теплого прийому, Editors все ж знайдуть дату у своєму наступному турі для сольного концерту у Києві.
А у 2018-му організатори обіцяють нам традиційні три дні фесту та перший з них заявлений, як безкоштовний, в честь дня Незалежності України, саме у ці дати – 24, 25 та 26 серпня буде проведено Zaxidfest 2018. З нетерпінням чекаємо анонсів від організаторів фестивалю та готуємося до інших, з вже заявленими виконавцями.
А буде гаряче, адже в Україні виступлять гурти: The Rasmus, який стане хедлайнером головної сцени на фестивалі Файне місто у Тернополі, Gorillaz на UPark Festival 2018, що пройде 25 липня у самому центрі Києва, під Аркою дружби народів та The Chemical Brothers на Atlas Weekend 4-8 липня.
А поки що, зустрічаємо 2018-й теплими літніми спогадами і запасаємося енергією та квитками на новий, концертно-фестивальний рік.
Natalie Vinarova
Фото: Natalie Vinarova
