Як планувалося завчасно, цей концерт мав бути чи не найбільшим за всю історію гурту. І справді, приблизно за півтори години до початку шоу, черга була вже чималою, а з часом вона все збільшувалася. Очікування на вулиці зайняло близько пів години, і пройшовши значну, потрійну перевірку охоронців ми наблизилися до входу.
Зайшовши всередину не можна було не відмітити масштабну залу, і справді не вірилося, що вона зможе майже повністю заповнитися вже за годину, проте з часом моя думка значно змінилася. Та кількість людей, котра стояла з нами в черзі, після входу розбрелася хто куди і було зовсім нескладно зайняти місце попереду. А навпроти вокаліста розташувалися найактивніші прихильники гурту, які протягом всього концерту підтримували виконавців та Харчишина своїми дотепними вигуками, та викрикували вже давно завчені напам’ять рядки з пісень.
Музиканти запізнилися на годину, і це було зрозуміло, адже навіть через деякий час, після передбачуваного о восьмій початку, люди продовжували заходити. Та й загалом, це очікування було компенсоване чудовою музикою і шаленою енергетикою фронтмена Валерія Харчишина.
Такі явища, як багато численні синці, значна кількість людей, коли в натовпі майже неможливо дихати, кілометрові черги і багатогодинні очікування артистів, притаманні виступам більш популярних, закордонних колективів, не спостерігалися. Все було досить стримано, приємно, по-домашньому, Stereo Plaza не була заповнена вщент, але прихильників було достатньо для підтвердження статусу цього концерту, як «чи не найбільшого».
Відкрила концерт запальна пісня “Париж» з нового альбому. Після чого Валерій оголосив, що гурт сьогодні планує виконати усі пісні дебютної платівки, пообіцявши, що ніхто нікуди не піде, тому що: «Ви мусите почути все!». Також ми змогли спостерігати його звичні шалені танці в стилі Девіда Гаана з гурту Depeche Mode, стрибки, падіння мікрофонної стійки та чудовий настрій, яким він зміг поділитися з усіма шанувальниками, він розпалив шалений драйв, відчувався такий сплеск емоцій, що здавалося зал от-от вибухне.
Далі, після презентації декількох нових пісень, зазвучала також дебютна «Де Ти є», що надзвичайно захопила і вразила, адже мені не випало можливості послухати її раніше, до концерту. А після, пролунали драйвова «Назавжди», та вже добре знайома пісня - «Мікрофони».
Проте не давала спокою відсутність гітариста Олександра Барановського (Корадо), місце якого зайняв невідомий. Як потім виявилося, семиструнною керував гітарний технік гурту - Вадим Лавриненко. Пролунав титульний сингл альбому «Я Чую» і ми побачили на сцені Корадо, зі зламаною ключицею, за поясненнями Валерія він постраждав від вантажівки, котрій дісталося більше, ніж гітаристові. Та незважаючи на це, він зміг достойно відіграти свою партію в пісні та видалився зі сцени.
Важко не відзначити незвичний для гурту симфонічний супровід, який в певному сенсі вже став трендом різноманітних концертних виступів, але виглядав досить гармонічно. Скрипки, контрабас, віолончелі і бек-вокалістки - всі разом вони створили неймовірну, захоплюючу атмосферу, яка своїм звучанням поглинала кожну клітинку тіла. В інтерв’ю одному з вітчизняних телеканалів, Валерій Харчишин зізнався, що гурт можливо планує відіграти цілий концерт з симфонічним оркестром. З його слів: «..але не просто банально, для галочки, бо це всі роблять, а тому що настав час, ми цього хочемо і ми до цього готові».
Бурю емоцій викликала пісня «Оксана», яка була чудово прийнята вже «розігрітою» публікою, a імпровізація зі вставкою в програші піснi Rolling Stones «Route 66», стала особливістю концерту.
Окрему подяку хочеться виразити гурту за те, що не перетворили цю подію на дійство, присвячене зосередженості на і без того складній ситуації в країні. Так, були гасла "Слава Україні" та синьо-жовті прапори в натовпі, та основний сенс і посил шоу був не у цьому. Гурт Друга Ріка прийшов на сцену, щоб донести музику, відчути глядача і отримати задоволення від своєї роботи, і з цим завданням вони впоралися відмінно.
Слід відмітити досить несподіване для мене соло Валерія на трубі, у фіналі пісні «Математика», та яскраві і достатньо якісні відео-ряди, що супроводжували більшість пісень. Адже серед виступів українських гуртів це нечасте явище.
Отже, цей концерт надовго залишиться в моїй пам’яті. Чудове відчуття, коли йдеш на виступ якогось гурту вперше, не знаючи, які емоції, враження він принесе, і виходиш з концертної зали в повній ейфорії, задоволеним від шоу. Гурт Друга Ріка – це надзвичайно влучне поєднання ексклюзивної, витонченої та дійсно особливої української рок-музики, їхні концерти не залишають байдужими, а енергійність та харизматичність вокаліста Валерія Харчишина привносить саме ту, особливу родзинку у виступи колективу. Щире дякую їм за це.
Natalie Vinarova
