Бувають у житті такі події, які припускають, що людина буде готова до них заздалегідь. Справа тут у підготовці, моральній або фізичній, до того, що така подія може теоретично статися, або не відбутися зовсім, але готуватися до неї все одно варто.
Такі події як концерт гурту Би-2 з симфонічним оркестром та запрошеними гостями - Тамарою Гвердцителі та Настею Полєвою - вимагають підготовки до них. Починається ця підготовка з купівлі квитка на концерт. Дану частину програми більшість глядачів, які потрапили 18 жовтня 2012 в зал НПМ «Україна» в Києві, виконали за пару місяців до заповітного вечора. А хто заздалегідь не підготувався або не встиг - марно шукав зайві квитки в соціальних мережах і біля входу в Палац "Україна" в цей вечір.
Другим етапом була підготовка свого зовнішнього вигляду. Якщо на звичайний концерт Би-2 можна було дозволити собі, не замислюючись, прийти в джинсах і футболці, то на виступ з оркестром бажано було захопити костюмчик. Нехай не всі гості вечора були одягнені офіційно, більшість все ж послідували прикладу музикантів.
І ще одним важливим елементом підготовки було створення потрібного настрою. Настрій вечора був дуже піднесеним, камерним і романтичним, ніби ти прийшов в філармонію слухати композиції класиків. Тим більше, це враження посилювалося, бо концерт був розділений на дві секції з антрактом.
Концерт розпочався вчасно (можливо з п'ятихвилинним запізненням). Під оплески на сцену виходить оркестр і трошки налаштовується.
Слідом виходить Льова і виконує пісню «Её глаза». Далі звучить «Где-то ангелы кричат «прости-прощай!», плавится душа как свеча, разлилась по сердцу печаль, я навеки твой, ты – ничья» і весь зал занурився у прекрасний світ музики, коли хочеться просто закрити очі і нескінченно слухати.
Слідом за «Где-то ангелы кричат» Льова привітав Київ, представив усім симфонічний оркестр і його диригента і з чистою совістю почав співати "Девушки". Сингл з альбому "Spirit" раніше не виконувався під акомпанемент оркестру. Він став першою ластівкою оновленої програми, яку обіцяла фанатам група.
Потім на сцені з’явився Шура Би-2 в стиляжному білому костюмі і запросив на сцену талановиту Тамару Гвердцителі. Співачка вийшла в розкішній червоній сукні і виглядала трохи збентеженою. Але це не завадило їй відмінно заспівати разом з Шурою "Мій рок-н-рол", а потім ще кілька пісень групи. Крім того, Тамара заспівала одну композицію з власного репертуару – «Последняя любовь». Це було дуже приємною вставкою в програму, і пісня у виконанні Тамари якнайкраще вписалася в настрій концерту. По закінченню пісні пані Гвердцителі відкланялася і більше на сцену не поверталася. На кілька пісень музиканти знову залишилися без жіночого вокалу.
Якщо говорити тільки про Льову і Шуру, то примітно, що вони майже не з’являлися на сцені разом, а тільки змінювали один одного. Льова був не дуже говіркий, але постійно щось витворяв на сцені. Крім танців під кожну пісню, він веселив публіку, то диригуючи оркестром замість полковника Арановського, то вимагаючи заспівати пісню на самоті. А в другому акті виступу йому довелося ще й залишати автографи для занадто активних фанатів, які ставали в чергу біля сцени в перервах між піснями, а іноді і під час їх виконання.
Шура ж розповідав байки про походження пісень групи і різні моменти з життя. Особливий захват у глядачів викликала історія про дружину гітариста з групи Мумій Троль, яка на прогулянці по Парижу захоплювалася красою міста, примовляючи «Красиво як у Києві!».
Незадовго до кінця першої частини на сцену запросили другого гостя вечора - Настю Полєву. Ця співачка, за словами Шури, давній кумир всіх членів групи Би-2 і вони давно хотіли познайомитися з нею і створити творчий тандем, от тільки підходящої пісні не було. Але коли вийшов альбом "Spirit", а конкретно пісня «Блюз», чоловіки задіяли важку артилерію у вигляді Гліба Самойлова, який і познайомив їх з Настею. Підсумок вийшов чудовий. Бархатистий вокал Полєвої прикрасив не одну пісню за вечір і вона була дуже вдячна за запрошення і можливість взяти участь у цьому заході.
У програмі прозвучало дуже багато популярних хітів групи і не менше свіжих композицій, які ще не виконувалися з оркестром. Самі «смачні» - «Волки», «Полковнику никто не пишет» і «Серебро» - залишили під кінець, щоб відчуття задоволення посилилось втричі. Наостанок Шура привітав Київ з наступаючим Новим Роком (посміявся весь зал, не тільки Ви), аргументуючи це тим, що зустріти новий рік у Києві групі не судилося, і пообіцяв, що наступного разу команда приїде з акустичною програмою. Так що романтика на цьому не закінчується і ми разом з шанувальниками чекаємо весняної капели і цвітіння, щоб знову милуватися сонечком і почути Би-2 в Києві ще раз.
Юрій Клімчук
