«Але не може дощ бути назавжди» - цитата з фільму «Ворон», яка як найкраще може розповісти про день концерту. Але злива пройшла і на початок виходу групи почало розпогоджуватись.
Вони почали виступ стандартно в 21.30. Всі починають скандувати: «Депеш Мод, Депеш Мод», не відриваючись дивляться на сцену з висячим над нею срібною кулею. І ось спалахує блакитне світло, декорації, що обрамляють клавішних, запалюються вогнями і стають схожими на літаючі тарілки, і з першими акордами «A Pain That I'm Used To» вибігає Dave Gahan. Зал реве. Шоу почалося. Це велике почуття, кров починає по всьому тілу циркулювати швидше.
На жаль, під час наступних пісень «A Question Of Time», «Suffer Well» голос Dave Gahana почав «сідати», але на це ніхто не зважав. Обов'язково заграли «Precious», що дуже красиво зроблена і наганяє апетит до наступних композицій. Талант Antona Corbijna у створенні видовища можна побачити у всій красі під час «Walking In My Shoes».
Вся режисура концерту будується на якомусь протистоянні сил добра і зла. Ідею зла уособлює Dave Gahan, який носиться по сцені з мікрофонною. стійкою в руках, зрідка завмираючи біля краю сцени, щоб заворожити зал «диявольською» посмішкою і підморгнути підведеними тушшю очима. Dave представляє з себе згусток сексуальної енергетики. Він приголомшливо пластичний, чудово рухається і моментально заводить зал для глядачів.
Martin Gore являє собою повну протилежність. Він практично завжди статичний і виконує гітарні партії із сяючою посмішкою на обличчі. Усмішка не сходить з лиця Гора до самого кінця шоу. Якщо Dave демон, то Martin, безумовно, ангел. У нього навіть крила за спиною є. І від нього дійсно виходять якісь приголомшливі флюїди добра і смутку, змушують багатьох дівчат у фан-зоні лити сльози.
Dave і Martin приголомшливо доповнюють один одного. Судячи по їхніх обличчях, вони занурені у виконання власних партій по повній програмі. Особливо це видно, коли Martin спокійно, навіть трохи загальмовано грає свої акорди, в той час як Dave падає на коліна, заходячись в екстазі під час виконання «John The Revelator», або навпаки - коли Мартін ламає себе під час виконання шалено ліричною «Home», а Dave просто танцює в трансі позаду нього.
Перший сюрприз вечора «Stripped», яка була відсутня на попередніх концертах. Чорно-білі зображення на екранах позаду групи повертали нас у минуле, в темний час альбому «Black Celebration».
У середині концерту Martin Gore заспівав пісні «Home» і «It Doesn't Matter Two». Особливо остання з акомпанементоми гітари P. Gordeno справила величезне враження.
Ще одним сюрпризом для шанувальників, пов'язаних з сет-листом, є «In Your Room». Цієї пісні також дуже не вистачало. Пісня «Nothing's Impossible» є недооціненим чорним алмазом з альбому «Playing The Angel».
Далі лунали рокові «John The Rewelator» i «I Feel You».
На стадіоні було приблизно 30 тисяч чоловік. Це була чудова картина. Мурашки проходили по всьому тілу.
На кінець базового комплекту традиційно співали разом з уболівальниками «Behind The Wheel» i Violator'owy «World In My Eyes».
Після «Behind The Wheel» починається безумство. На екрані кулі під час виконання пісень біжать слова: «Sex, Pain, Angel, Love, Vice». А танцювати шанувальники гурту могли під спонтанні вибухи емоцій Dave Gahana під час виконання нероздільних один від одного «Personal Jesus» і «Enjoy The Silence».
Біс був незвичним: Martin Gore почав красивий спектакль «Leave In Silence», коли ця пісня була створена, багато з тих, хто був на концерті в той день ще не було на світі.
Культова «Photographic» є ще однією з найбільш символічних цього концерту.
Заключна «Never Let Me Down Again», яка для багатьох є гімном і ніби пов’язана з магією. Ліс розмахуючих рук є одним з тих моментів у житті, в якій людина приходить до висновку, що був, щоб бачити усе це. Це явище не може бути описано в словах. Хто був, знає, що це було... Аудиторія лежить у ніг Depeche Mode. А Dave стоїть, спершись на мікрофонну стійку, зі своєю сатанинською посмішкою, купаючись в променях обожнювання, що б'ють з людських очей. Він тримає зал на своїй долоні всі дві години, які триває концерт. Дивлячись на нього, розумієш всю різницю між справжнім рок-ідолом і фальшивкою.
Група і їхній виступ були тільки частиною всієї складової мульти-медіа шоу, яке відбулося у Варшаві. Варто відзначити декорації, які під час концерту на відкритому повітрі були ефектними. Футуристичні декорації були розроблені для потреб концертів Antonom Corbijnom і це перетворило концерт Depeche Mode на шоу, ніби з іншого виміру. Додатковою перевагою його були три величезних екрани, на яких були зображення, що передаються "вживу" зі сцени і змішані з широким спектром ефективних, наочних статистів.
Концерт Depeche Mode це задоволення)
Розігрів:
DJ Hirek + DJ Mario
Pati Yang
Timo Mass
Сетліст:
Intro
A Pain That I'm Used To
A Question Of Time
Suffer Well
Precious
Walking In My Shoes
Stripped
Home
It Doesn't Matter Two
In Your Room
Nothing's Impossible
John The Revelator
I Feel You
Behind The Wheel
World In My Eyes
Personal Jesus
Enjoy The Silence
Bis:
Leave In Silence
Photographic
Never Let Me Down Again
Do zobaczenia, Depeche Mode, do nastepnego razu - dziękujemy.
Юрій Клімчук
