Кінець жаркого липня. Пекуче сонце. Пил і задуха. День, повільно схиляється до вечора. Понеділок. У кого-то ось-ось закінчиться робочий день, а у когось він змінився на відпускний. По велосипедних доріжках проносяться зграйки ролерів, яких обганяють велосипедисти, в парках і скверах бігають діти, по тротуарах крокують перехожі, що прямують у своїх справах. І, начебто, звичайний день, і все, начебто, як завжди, але ... Все так не все.
Бо саме цей самий, на перший погляд, звичайний день, вже довгий час розбурхує свідомість близько п’ятнадцяти тисяч чоловік, змушуючи чекати його з трепетом і нетерпінням. Саме цей самий, на перший погляд, звичайний день змушує величезна кількість людей стікатися в одне місце, дбайливо стискаючи в руках заповітний квиток. Саме в цей самий, на перший погляд, звичайний день новинні портали кричать навперебій такими заголовками «29 липня 2013 Мінськ вперше відвідали Depeche Mode». Так-так, саме ті самі колись зовсім не прості хлопці, перевернули згодом свідомість незліченної кількості людей, створивши при цьому свій власний стиль, збиралися цим вечором виконати давню заповітну мрію їх білоруських шанувальників.
Не дивно, що увечері 29 липня на «Мінськ-Арені» було повно тих, хто починав слухати депеш ще з початку 1980-х рр., старанно переписуючи касети на дефіцитних магнітофонах, а то й зовсім за шалені гроші дістаючи пластинки. Правда, вистачало і молоді, і навіть молодих батьків із зовсім маленькими дітьми. Весь головний столичний зал був забитий повністю.
У фойє торгували мерчем, ціни - цілком прийнятні – 50 – 200 грн.
Після короткого розігріву послідувала пауза для налаштування під головних гостей вечора. Народ все прибував і час від часу починав скандувати назву колективу.
Нарешті, Gahan, Gore і Fletcher піднялися на сцену. Depeche Mode розпочали з меланхолійною, навіть якось медитативної Welcome To My World. І далі - не менш «спокійна» Angel.
Всього Depeche Mode зіграли 23 пісні, 18 з яких - в основному відділенні. Звичайно, не обійшлося без Enjoy The Silence і Personal Jesus, гімнів молоді минулих років. Зазвучала магічна Black Celebration, 1986!
«Мінськ-Арена» охоче підспівувала всім хітам групи, глядачі вже знали слова пісень з нового альбому «Delta Machine». Кожну пісню супроводжував свій відеоряд: то заклинателі вогню, то милі собачки, то вигнуті трикутниками жінки і сюрреалістичні чорно-білі ролики з самими музикантами. У Мінську вперше приїхала справжня, чи не уявна зірка першої величини. Без усяких прикрас, Depeche Mode - це перший ешелон світової музики, група, що збирає аншлаги по всій планеті ось уже кілька десятків років. Британський колектив свого часу здійснив революцію в музиці: вони зуміли так вдало поєднати аранжування сінті-поп з істинно фатальними риффами, що були названі творцями нового жанру. І якщо для всього західного світу на цьому внесок (але який!) закінчується, то для тих, хто народився в СРСР, Depeche Mode - це трохи більше. «Депеші» стали для радянських хлопців вісниками моди в самому прямому розумінні цього слова.
Після короткої перерви група вийшла на біс і завершила вечір класично - Never Let Me Down Again. Зал, і так вибухаючи бурею емоцій на кожній новій композиції, тепер просто розривався в захопленому крику, підхоплюючи кожне слово, і чекаючи особливого «магічного моменту». Вже пролунав один куплет, другий, божевільний програш, і ... І ось руки вже в повітрі, пальці тремтять, мить, інше, і ... І ось він, апогей всієї феєрії, що відбувався цим вечором, кульмінація, найвища точка! Розгойдується ліс рук над фанзоною, розгойдується ліс рук над танцполом, розгойдується ліс рук над секторами. У яку сторону б ти не повернувся, куди б не глянув - скрізь розгойдується ліс рук та видніються очі широко розкриті, захоплені, сяючі щастям. І з головою захльостує це неймовірне почуття єднання. Ти озираєшся на злітаючі руки над секторами, відчуваєш рух своїх рук над головою і серце завмирає від спроби усвідомити цю єдність п’ятнадцятитисячного залу, що рухається зараз немов один великий організм. І відчуття щастя, чисте і щире, пронизує кожну клітинку тіла, солодким дурманом огортає свідомість.
Група розкланюється і віддаляється зі сцени, а над залом все ще літають захоплені крики, що не змовкають до тих пір, поки не включать світло. Знехотя, ти рухаєшся до виходу, а всередині клекоче буря пережитих емоцій за останні дві години та захоплено-щаслива посмішка все не сходить з обличчя. І ти знаєш, що тепер наступні кілька днів буде трясти від спогадів, і буде снитися сцена у світлі софітів, і буде гризти нестерпне, затяте бажання пережити все заново. Просто тому, що таких, ось саме ТАКИХ емоцій більше не доводилося випробувати на жодному концерті. Просто тому, що до глибини душі вражає ця неймовірна, колосальна самовіддача та енергетика, також раніше ніде не бачена.
Концерт в Мінську став для Depeche Mode завершальним європейської частини "The Delta Machine Tour".
Сет-лист:
1. Welcome to My World
2. Angel
3. Walking In My Shoes
4. Precious
5. Black Celebration
6. Policy Of Truth
7. Should Be Higher
8. Barrel Of A Gun
9. Higher Love (Martin)
10. Shake The Disease (Martin)
11. Heaven
12. Soothe My Soul
13. A Pain That I'm Used To
14. A Question Of Time
15. Secret To The End
16. Enjoy The Silence
17. Personal Jesus
18. Goodbye
19. Home (Martin)
20. Halo
21. Just Can't Get Enough
22. I Feel You
23. Never Let Me Down Again
Юрій Клімчук
