Джонні Марр випустив несподіваний новий ролик. Музикант екранізував презентований раніше кавер на пісню Depeche Mode «I Feel You».
Оновлена версія хіта 1993-го року буде видана на 7-дюймовому вінілі в рамках святкування Дня музичних магазинів. На диску також буде розміщена концертна версія пісні The Smiths 1984-го року «Please, Please, Please, Let Me Get What I Want».
Автором мінімалістичного кліпу «I Feel You» виступив Девід Барнс (David Barnes). Продюсуванням займався Луїс Лінч для David & Goliath.
«Я був здивований, наскільки органічно «I Feel You» вписалася в наш саунд, - коментує Марр. - Коли ти записуєш кавер, то привносиш в звучання щось своє. Я грав цю пісню в турі - просто сам для себе, сидячи в гримерці, - і вже тоді зрозумів, що хотів би записати її. Ми прогнали її на саундчеку і відразу ж зіграли публіці під завісу шоу - на біс».
«Люди запостили цей запис на YouTube і вона стала популярною. Настільки, що публіка почала вимагати виконувати її на кожному концерті, - продовжує музикант. - Потім тур закінчився і мені запропонували випустити що-небудь в рамках Дня музичних магазинів. Інших варіантів я просто не розглядав».
6 грудня у столичному Палаці спорту виступив шведський дует Roxette. Нагадаємо, що група вже приїздила до нас у гості в березні цього року (в рамках світового турне на підтримку нового альбому «Charm School»), а нинішнім концертом закриє європейську частину туру. В Київ група прилетіла напередодні концерту. Поселились вони в двох номерах "люкс", а їздили по місту в "Мерседесі" представницького класу. В гримерки (у 52-річного Пера і 53-річної Марі вони окремі) музиканти запросили банкетний стіл зі скатертиною, дзеркало в повний зріст, 5 великих рушників, холодильник, обігрівач і вентилятор. З продуктів: фруктове асорті, нарізаний скибочками свіжий імбир, мед і лайм, а також пляшка червоного італійського вина "Комета", шампанське "Вдова Кліко" і місцеве пиво.
Сам концерт у плані якості звуку все-таки особливих сюрпризів не підніс, звук був очікувано краще ніж у першому концерті цього року в МВЦ, але, мабуть, не найкращим. На вхід хоч і зібралася величезна черга перед рамками, але часу знадобилось не багато щоб потрапити у середину. Всередині цілком вільно, гардеробних - вистачає, без проблем можна було здали куртки, а потім також швидко їх отримали назад, заминки були тільки при перевірці білета на вході вже в сам зал. Сам зал був заповнений не повністю,на відсотків 50. Замість стоячої фан-зони, тут були сидячі місця, що звичайно було дивним рішенням організаторів як для такого формату концерту. Був стоячий танц-партер, де зібрались,напевно, дійсно справжні фани групи, щоб хоча б за декілька десятків метрів від сцени мати змогу відірватись і пострибати під хітові пісні Roxette.
Варто відзначити для прихильників групи деякі сюрпризи, енергія Пера, і героїзм Марі. Дійсно героїзм, адже 9-річна між гастролями перерва мала свої причини.
В 2002 році у Марі була виявлена пухлина мозку. Після успішно проведеної операції співачка декілька років перебувала на реабілітації. Але лікування не вирішило всіх проблем. Тому весь концерт Марі мала рухалася. Дуже сильна жінка і чудова солістка.
Голос у Марі вже, звичайно, не такий сильний, як бувало, хоча все одно вона підносила приємні сюрпризи – все таки ударні рок-балади типу "Fading Like A Flower", "Listen To Your Heart" вона заспівала прекрасно. Проблеми з голосом чулися на повільних піснях, на кшталт "Perfect Day"; "Wish I Could Fly" на початку концерту теж прозвучала дуже слабенько. Але до середини концерту Марі набрала обертів.
Що стосується Пера, то він все також запалює, як і завжди. Народився рок-музикантом і помре їм. Нев’янучий!
Передував Roxette український рок-бенд Sirena. І хоча публіка в цілому непогано сприйняла виступ співвітчизниць, навіть, мабуть, самі музиканти усвідомлювали, що аж ніяк не вони є героями цього вечора. Тому, виконавши кілька пісень і зірвавши оплески, дівчата покинули сцену.
На годиннику 20:10. Світло в залі гасне, залишається горіти тільки сцена. Раптово на ній матеріалізуються Roxette власною персоною.
Не давши фанатам схаменутися, музиканти стрімко підходять до інструментів і, не зронивши жодного зайвого слова, починають співати.
Відкривала концерт «Dressed For Success» з культового другого альбому групи Look Sharp. «Руки вгору!» - Скомандувала Марі радісним шанувальникам.
За першим хітом понісся наступний. Легендарну «Sleeping In My Car» зал дізнався, звичайно ж, з перших акордів. Концерт одразу почав набирати обертів.
«Wow! It's so nice to see you all. Fantastic! »- захопилася Марі, мабуть, не чекала такого аншлагу.
Потім музиканти анонсували програму вечора: пісні з нового, восьмого за рахунком, альбому гурту «Charm School» і, звичайно ж, старі хіти.
Виступ шведських зірок продовжила перевірена часом «Wish I Could Fly». У залі боязко і ностальгічно засяяли вогники запальничок, настільки живі і справжні поруч з підсвічуваннями мобільних телефонів.
Далі, як і було обіцяно, пішли нові композиції – «Only When I Dream» змінила «She's Got Nothing On» (but the radio). «Ну, давай, Київ. Нам потрібні руки! »- Намагався« розгойдати »напівсонний зал Пер.
Це виявилося завданням не з легких, адже від самої сцени до далеких кінців звичного танцмайданчику розтягнулися двадцять, а то й усі тридцять рядів нескінченного партеру. Від решти простору щасливих володарів дорогих квитків завбачливо огородили парканом. А публіка з місцями «попроще», яка, до слова, є найактивнішою одиницею будь-якого концерту, залишилася «за бортом».
Але Марі і Пер разом з іншими музикантами Roxette старалися, як могли. І до кінця концерту їм все ж вдалося відірвати більшу частину публіки від насиджених місць.
На останні пісні концерту, насидівшись вдосталь, фанати стікаються до сцени, ущільнюють лави, впираються грудьми в огорожу, тягнуть руки до дитячої мрії. А легенди поп-року витягують черговий козир з рукава – «The Look». Крити нічим, і щасливі шанувальники капітулюють.
«Thank you so much everybody! You're the best! Always! »- Вимовляє розчулена Марі. Дуже нагадує прощальну фразу. І, дійсно, музиканти залишають сцену.
Але в повітрі літає якась недомовленість. «Вони не зіграли моєї улюбленої пісні!» - пролунав позаду ображений голос прихильниці. Точно. Але який же?
Не зраджуючи традиції повертатися двічі, Roxette знову на сцені. Повернувшись, Пер розвіяв сумніви: «Ми не можемо піти, не зігравши цієї композиції». «Listen To Your Heart!» - Кричить на все горло сусідка по ряду. Так і є.
Марі дякує всіх присутніх, а Пер висловлює надію на швидку зустріч. І починає заключну композицію концерту: «Church Of Your Heart».
Це був чудовий концерт, який запам’ятається на все життя!
8 лютого 2015 року вперше у місті Кам’янці-Подільському відбувся концерт-квартирник. Неймовірна атмосфера запанувала в невеличкій квартирі в самому центрі історичного та загадкового Старого міста.
Цього разу до Кам’янця завітала відома під псевдонімом DaKooka, чернівчанка Катерина Єременко.
Почався квартирник близько десятої вечора, погасло світло, гості розмістилися на підлозі (що підкреслювало типову обстановку квартирника), дехто залишився стояти, публіка готова була насолодитися тонкою атмосферою романтики та поетичної лірики.
Поступово звикаючи до публіки, співачка дещо соромилась, але протягом декількох перших пісень почала активно спілкуватися з аудиторією та зізналася, що це її перший у житті квартирник, «як і у нас» - чесно відповіли слухачі.
Пролунали різноманітні пісні авторки, як її особисті, так і кавери, зокрема кавер-версія пісні Боба Марлі, «в честь його недавнього дня народження», - як пояснила співачка. Незвичними й особливими були пісні, створені на основі віршів відомих поетів - Маяковського та Фета. Кожна з композицій захоплювала своєю пронизливістю та торкнулася душі публіки, і можна беззаперечно сказати, що не залишила байдужим нікого.
В перервах між виконанням пісень DaKooka ледь встигала роздавати автографи, фотографуватися і навіть підтримувати активне спілкування з гостями, і звісно, приймати слова подяки. Така активність прихильників співачки показує, що кількість її аудиторії все більше зростає, тому нам варто чекати на перший офіційний альбом DaKooka вже у березні 2015, його презентацію у Києві і тур в підтримку.
Творчість DaKook(и) є особливою тонкою межею між світом почуттів і реальністю, музика проникає глибоко в душу, а слова закарбовуються в пам’яті. Даний проект точно не залишить нікого байдужим, адже не залежить від трендів сучасної музики, а підкреслює індивідуальність авторки, вона робить ту музику, яку відчуває, і котра відповідає її власним бажанням.
Бувають у житті такі події, які припускають, що людина буде готова до них заздалегідь. Справа тут у підготовці, моральній або фізичній, до того, що така подія може теоретично статися, або не відбутися зовсім, але готуватися до неї все одно варто.
Такі події як концерт гурту Би-2 з симфонічним оркестром та запрошеними гостями - Тамарою Гвердцителі та Настею Полєвою - вимагають підготовки до них. Починається ця підготовка з купівлі квитка на концерт. Дану частину програми більшість глядачів, які потрапили 18 жовтня 2012 в зал НПМ «Україна» в Києві, виконали за пару місяців до заповітного вечора. А хто заздалегідь не підготувався або не встиг - марно шукав зайві квитки в соціальних мережах і біля входу в Палац "Україна" в цей вечір.
Другим етапом була підготовка свого зовнішнього вигляду. Якщо на звичайний концерт Би-2 можна було дозволити собі, не замислюючись, прийти в джинсах і футболці, то на виступ з оркестром бажано було захопити костюмчик. Нехай не всі гості вечора були одягнені офіційно, більшість все ж послідували прикладу музикантів.
І ще одним важливим елементом підготовки було створення потрібного настрою. Настрій вечора був дуже піднесеним, камерним і романтичним, ніби ти прийшов в філармонію слухати композиції класиків. Тим більше, це враження посилювалося, бо концерт був розділений на дві секції з антрактом.
Концерт розпочався вчасно (можливо з п'ятихвилинним запізненням). Під оплески на сцену виходить оркестр і трошки налаштовується.
Слідом виходить Льова і виконує пісню «Её глаза». Далі звучить «Где-то ангелы кричат «прости-прощай!», плавится душа как свеча, разлилась по сердцу печаль, я навеки твой, ты – ничья» і весь зал занурився у прекрасний світ музики, коли хочеться просто закрити очі і нескінченно слухати.
Слідом за «Где-то ангелы кричат» Льова привітав Київ, представив усім симфонічний оркестр і його диригента і з чистою совістю почав співати "Девушки". Сингл з альбому "Spirit" раніше не виконувався під акомпанемент оркестру. Він став першою ластівкою оновленої програми, яку обіцяла фанатам група.
Потім на сцені з’явився Шура Би-2 в стиляжному білому костюмі і запросив на сцену талановиту Тамару Гвердцителі. Співачка вийшла в розкішній червоній сукні і виглядала трохи збентеженою. Але це не завадило їй відмінно заспівати разом з Шурою "Мій рок-н-рол", а потім ще кілька пісень групи. Крім того, Тамара заспівала одну композицію з власного репертуару – «Последняя любовь». Це було дуже приємною вставкою в програму, і пісня у виконанні Тамари якнайкраще вписалася в настрій концерту. По закінченню пісні пані Гвердцителі відкланялася і більше на сцену не поверталася. На кілька пісень музиканти знову залишилися без жіночого вокалу.
Якщо говорити тільки про Льову і Шуру, то примітно, що вони майже не з’являлися на сцені разом, а тільки змінювали один одного. Льова був не дуже говіркий, але постійно щось витворяв на сцені. Крім танців під кожну пісню, він веселив публіку, то диригуючи оркестром замість полковника Арановського, то вимагаючи заспівати пісню на самоті. А в другому акті виступу йому довелося ще й залишати автографи для занадто активних фанатів, які ставали в чергу біля сцени в перервах між піснями, а іноді і під час їх виконання.
Шура ж розповідав байки про походження пісень групи і різні моменти з життя. Особливий захват у глядачів викликала історія про дружину гітариста з групи Мумій Троль, яка на прогулянці по Парижу захоплювалася красою міста, примовляючи «Красиво як у Києві!».
Незадовго до кінця першої частини на сцену запросили другого гостя вечора - Настю Полєву. Ця співачка, за словами Шури, давній кумир всіх членів групи Би-2 і вони давно хотіли познайомитися з нею і створити творчий тандем, от тільки підходящої пісні не було. Але коли вийшов альбом "Spirit", а конкретно пісня «Блюз», чоловіки задіяли важку артилерію у вигляді Гліба Самойлова, який і познайомив їх з Настею. Підсумок вийшов чудовий. Бархатистий вокал Полєвої прикрасив не одну пісню за вечір і вона була дуже вдячна за запрошення і можливість взяти участь у цьому заході.
У програмі прозвучало дуже багато популярних хітів групи і не менше свіжих композицій, які ще не виконувалися з оркестром. Самі «смачні» - «Волки», «Полковнику никто не пишет» і «Серебро» - залишили під кінець, щоб відчуття задоволення посилилось втричі. Наостанок Шура привітав Київ з наступаючим Новим Роком (посміявся весь зал, не тільки Ви), аргументуючи це тим, що зустріти новий рік у Києві групі не судилося, і пообіцяв, що наступного разу команда приїде з акустичною програмою. Так що романтика на цьому не закінчується і ми разом з шанувальниками чекаємо весняної капели і цвітіння, щоб знову милуватися сонечком і почути Би-2 в Києві ще раз.
4 березня 2015 DRUGA RIKA зняла кліп на 3-й сингл під назвою «Париж (Дай мені вогню)" з альбому SUPERNATION, який має всі шанси стати першим в Україні прогресивним і живим відео, так як все знімалося «одним кадром». У зйомках відео був задіяний театр тіней Teulis.
Пісня «Париж (Дай мені вогню)» - це неймовірна динаміка, яку хотілося зберегти в своєму первозданному вигляді і перенести цей істинний драйв на відео. Саме тому в кліпі не буде монтажу і вирізаних кадрів, щоб повністю втримати «в'язкість» пісні, її енергію.
Зйомки кліпу можна порівняти з відчуттям, коли набираються повні груди повітря і на одному диханні створюється щось фантастичне - відео на сингл «Париж (Дай мені вогню)»: близько 30-40 дублів, з яких виберуть кращий. Це буде саме живе сучасне чотирихвилинне відео з коли-небудь знятих в Україні, ніякого обману - тільки саме реальне життя!
NADVECHIR.COM.UA оголошує АКЦІЮ «ЧИСТА ПЛАТІВКА»! При замовленні однієї платівки і більше (акція розповсюджується тільки на новий вініл), в період з 09.03.2015 по 09.04.2015 кожен меломан і любитель вінілу отримує в ПОДАРУНОК «Засіб для швидкого та ефективного чищення платівок EASY GROOVE (100 мл)» від бренду CHISTO.
ЩОДО ЦІН НА ІНОЗЕМНУ ПРОДУКЦІЮ !!! У зв'язку з валютними коливаннями звертаємося і повідомляємо Вас, що ціни на деякі фірмові видання на сайті тимчасово НЕ Є АКТУАЛЬНИМИ. Коливання відбувається ледь не щодня (нажаль, ми фізично не встигаємо їх змінювати за мінливим курсом), а тому просимо Вас уточнювати ціни на фірмові позиції з нашим менеджером по телефону або електронною поштою. Сподіваємося на Ваше розуміння.
Як планувалося завчасно, цей концерт мав бути чи не найбільшим за всю історію гурту. І справді, приблизно за півтори години до початку шоу, черга була вже чималою, а з часом вона все збільшувалася. Очікування на вулиці зайняло близько пів години, і пройшовши значну, потрійну перевірку охоронців ми наблизилися до входу.
Зайшовши всередину не можна було не відмітити масштабну залу, і справді не вірилося, що вона зможе майже повністю заповнитися вже за годину, проте з часом моя думка значно змінилася. Та кількість людей, котра стояла з нами в черзі, після входу розбрелася хто куди і було зовсім нескладно зайняти місце попереду. А навпроти вокаліста розташувалися найактивніші прихильники гурту, які протягом всього концерту підтримували виконавців та Харчишина своїми дотепними вигуками, та викрикували вже давно завчені напам’ять рядки з пісень.
Музиканти запізнилися на годину, і це було зрозуміло, адже навіть через деякий час, після передбачуваного о восьмій початку, люди продовжували заходити. Та й загалом, це очікування було компенсоване чудовою музикою і шаленою енергетикою фронтмена Валерія Харчишина.
Такі явища, як багато численні синці, значна кількість людей, коли в натовпі майже неможливо дихати, кілометрові черги і багатогодинні очікування артистів, притаманні виступам більш популярних, закордонних колективів, не спостерігалися. Все було досить стримано, приємно, по-домашньому, Stereo Plaza не була заповнена вщент, але прихильників було достатньо для підтвердження статусу цього концерту, як «чи не найбільшого».
Відкрила концерт запальна пісня “Париж» з нового альбому. Після чого Валерій оголосив, що гурт сьогодні планує виконати усі пісні дебютної платівки, пообіцявши, що ніхто нікуди не піде, тому що: «Ви мусите почути все!». Також ми змогли спостерігати його звичні шалені танці в стилі Девіда Гаана з гурту Depeche Mode, стрибки, падіння мікрофонної стійки та чудовий настрій, яким він зміг поділитися з усіма шанувальниками, він розпалив шалений драйв, відчувався такий сплеск емоцій, що здавалося зал от-от вибухне.
Далі, після презентації декількох нових пісень, зазвучала також дебютна «Де Ти є», що надзвичайно захопила і вразила, адже мені не випало можливості послухати її раніше, до концерту. А після, пролунали драйвова «Назавжди», та вже добре знайома пісня - «Мікрофони».
Проте не давала спокою відсутність гітариста Олександра Барановського (Корадо), місце якого зайняв невідомий. Як потім виявилося, семиструнною керував гітарний технік гурту - Вадим Лавриненко. Пролунав титульний сингл альбому «Я Чую» і ми побачили на сцені Корадо, зі зламаною ключицею, за поясненнями Валерія він постраждав від вантажівки, котрій дісталося більше, ніж гітаристові. Та незважаючи на це, він зміг достойно відіграти свою партію в пісні та видалився зі сцени.
Важко не відзначити незвичний для гурту симфонічний супровід, який в певному сенсі вже став трендом різноманітних концертних виступів, але виглядав досить гармонічно. Скрипки, контрабас, віолончелі і бек-вокалістки - всі разом вони створили неймовірну, захоплюючу атмосферу, яка своїм звучанням поглинала кожну клітинку тіла. В інтерв’ю одному з вітчизняних телеканалів, Валерій Харчишин зізнався, що гурт можливо планує відіграти цілий концерт з симфонічним оркестром. З його слів: «..але не просто банально, для галочки, бо це всі роблять, а тому що настав час, ми цього хочемо і ми до цього готові».
Бурю емоцій викликала пісня «Оксана», яка була чудово прийнята вже «розігрітою» публікою, a імпровізація зі вставкою в програші піснi Rolling Stones «Route 66», стала особливістю концерту.
Окрему подяку хочеться виразити гурту за те, що не перетворили цю подію на дійство, присвячене зосередженості на і без того складній ситуації в країні. Так, були гасла "Слава Україні" та синьо-жовті прапори в натовпі, та основний сенс і посил шоу був не у цьому. Гурт Друга Ріка прийшов на сцену, щоб донести музику, відчути глядача і отримати задоволення від своєї роботи, і з цим завданням вони впоралися відмінно.
Слід відмітити досить несподіване для мене соло Валерія на трубі, у фіналі пісні «Математика», та яскраві і достатньо якісні відео-ряди, що супроводжували більшість пісень. Адже серед виступів українських гуртів це нечасте явище.
Отже, цей концерт надовго залишиться в моїй пам’яті. Чудове відчуття, коли йдеш на виступ якогось гурту вперше, не знаючи, які емоції, враження він принесе, і виходиш з концертної зали в повній ейфорії, задоволеним від шоу. Гурт Друга Ріка – це надзвичайно влучне поєднання ексклюзивної, витонченої та дійсно особливої української рок-музики, їхні концерти не залишають байдужими, а енергійність та харизматичність вокаліста Валерія Харчишина привносить саме ту, особливу родзинку у виступи колективу. Щире дякую їм за це.
"Це моя власна композиція на слова мого чоловіка Олександра Ксенофонтова. Ми разом написали цю пісню. Це дует (від 90-х це наш перший спільно записаний трек). Це реквієм-балада присвячена другові і братові по сцені Андрію Кузьменку... Кузьмі... Ми її назвали "Ти ще відкриєш очі", - розповіла Руслана.
"Записувати вокал було надзвичайно важко, але це чесні слова від душі. Ми дуже поспішали, записували вночі, щоби душа Андрія відчула, як ми його безмежно любимо і будемо любити вічно…", - зізналась співачка.
6 грудня у столичному Палаці спорту виступив шведський дует Roxette. Нагадаємо, що група вже приїздила до нас у гості в березні цього року (в рамках світового турне на підтримку нового альбому «Charm School»), а нинішнім концертом закриє європейську частину туру. В Київ група прилетіла напередодні концерту. Поселились вони в двох номерах "люкс", а їздили по місту в "Мерседесі" представницького класу. В гримерки (у 52-річного Пера і 53-річної Марі вони окремі) музиканти запросили банкетний стіл зі скатертиною, дзеркало в повний зріст, 5 великих рушників, холодильник, обігрівач і вентилятор. З продуктів: фруктове асорті, нарізаний скибочками свіжий імбир, мед і лайм, а також пляшка червоного італійського вина "Комета", шампанське "Вдова Кліко" і місцеве пиво.
Бувають у житті такі події, які припускають, що людина буде готова до них заздалегідь. Справа тут у підготовці, моральній або фізичній, до того, що така подія може теоретично статися, або не відбутися зовсім, але готуватися до неї все одно варто.
