Блог / Новини

NADVECHIR.COM.UA ВІТАЄ ВАС З МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ МУЗИКИ ))!!! 

Музика - це найдивовижніше явище цього світу і всього того, що в ньому існує. Музика задає настрій, заспокоює, заряджає, надихає, умиротворяє, збуджує. Музика вічна ... З цим днем можна привітати всіх на цій планеті, адже музика звучить у серці кожного. 

Дорогие друзья, прошло не много времени после посещения концерта самой мелодичной группы играющей в жанре Хеви Метал Accept, который состоялся в Киеве 13.11.12 в концертом зале Stereo Plaza. 

Весть о приезде любимых немцев в Украину появилась еще летом. Сразу же всплыли бурные эмоции радости ожидания встречи с кумирами. Пожалуй, ни один меломан не даст соврать, что самое лучшее в посещении концерта – это момент его ожидания, приближения заветного дня, что еще больше дает мотивацию к переносимости рутинных будней. И вот, не успел я еще отойти от Deep Purple, которые, кстати особенно повлияли на бессменного лидера Вольфа Хоффмана.  

Хотелось бы добавить немного пред истории. Еще со школьных лет я помню процесс рисования названия любимых групп на последних страницах школьных тетрадей. Если бы мне тогда кто то мог сказать, что я когда то увижу и услышу их вживую, я бы просто посмеялся. Но я рад, что желание увидеть их и услышать  материализовалось). 

Удо Диркшнайдер, бывший вокалист не раз посещал просторы нашей страны, да, это была визитная карточка группы Accept, но тем не менее любая группа – это единый механизм, а не только кто то отдельно из ее участников. Поэтому весть про воссоединение группы с новым вокалистом развивала особый ажиотаж в прессе с не меньшей ожидаемостью появления на прилавках магазинов пластинки с новым материалом. 

Ну что ж, 2010 год, первый студийный альбом, диск с составом начала 80-х годов с надписью Аccept, Blood Of The Nations предстал перед нами во всей красе. С первых аккордов узнается известный почерк гитары Вольфа, в предвкушении и ожидался вокалист…все таки был страх какой то, то ли изменений, то ли разочарования что возле микрофонной стойки не Удо. Вокал Марка меня сразил просто, какой там Удо! Удо конечно хорош, да но тут, мощь, энергия, которая пронзает весь организм. Когда слушаешь новый альбом группы, которая ни разу не была у нас, которая вообще долго не выступала, сразу же появляется надежда про посещение ею нашей страны. 

В первой половине сего года прошла новость про выход еще одного альбома с названием Сталинград, которая, как никак, близко для любого славянского человека. Согласно расписанию тура группы была Россия, Украины увы не было, но надежда всегда была, желание фанов увидеть группу видимо каким то мистическим (а может и не только ) образом дошло до концертного агентства Аншлаг, которое с гордостью представило нам афишу с информацией о приезде группы в поддержку нового альбома. 

Ну что ж, с нетерпением началась активная подготовка к поездке, выполнению домашнего задания в виде покупки фирменных дисков группы, в особенности последнего альбома, прослушивания и изучения наизусть всего материала! Дни шли, задание выполнялось, подошло время к 12 ноября. Благодаря друзьям с Киева, а особенно Владу Токменко (за что ему отдельное спасибо) стало известно, что музыканты уже в Киеве, осталось только узнать где они остановились, что мы и сделали) с нашими друзьями-коллегами по увлечениям мы двинулись в направлении к отелю, сели в баре и распивали чай, кофе, общаясь про музыку, про группу, про встречу с разными музыкантами ранее, делились эмоциями, ожидая получить новые. И тут, на горизонте появился Петер Балтес, которого мы узнали по его кудряшкам, приятно удивило, что он знал несколько слов на русском, на мою просьбу повторно сфотографироваться, он очень весело реагировал, выучил фразу «еще раз»)) после появился барабанщик, который очень спешил, но тем не менее нашел для нас время. Вольф, который вышел позднее был очень доволен и рад что его сразу же узнали, пообщавшись с нами, он с Петером сели за соседний столик обедать. Как же нам было приятно рядом находиться возле живых легенд. Да, это обычные простые люди, как и все, но люди необычные наверное для любого меломана! После была самая интересная  и приятная беседа с Германом Франком. Он узнав, про род моей деятельности (работаю в сфере медицины, лечу детей) стал задавать вопросы о своей дочке, вежливо попросив присесть и попить в нашей компании кофе. Да кто еще кого просить должен! Эйфории, положительным эмоциям просто не было предела. После появления Марка, которому меня посоветовал Франк, что мол я его вылечу если он будет дальше болеть (он был немного простужен), очень засмеялся) Пофотографировавшись, музыканты удалились. Мы с эйфорическим настроем праздника двинулись к проведению места концерта. 

Недолго ожидая, мы зашли в первых рядах, так как пообещали музыкантам что будем стоять перед самой сценой, обещание нужно было выполнять))) Людей было довольно таки много, немного вызывал дискомфорт подвыпивших и неадекватных подростков, но то важная атрибутика метал шоу). 

Гаснет свет, появляются очертания кудряшек Петера и лысины Вольфа и вступают первые аккорды песни  Hung, Drawn and Quaretered, после чего зал просто взорвался. 

Энергии от музыкантов исходило просто безгранично. Такой отдачи от концерта я давно не встречал, такого контакта с публикой. Приятно было что Петер И Герман нас узнали! Бросали медиаторы именно нам, при этом народ даже завидовал, почему медиаторы летели постоянно именно в нашу сторону. Жаль, правда что я не умею их ловить с первого раза, поэтому пришлось музыкантам их кидать до тех пор, пока мы их не поймали!) Спасибо им) 

Песни с последнего альбома просто шли на ура, особенно я ждал исполнения Сталинграда, заглавной композиции альбома, звучала она невыносимо громко, жестко, Марк в гитарном проигрыше гимна Советского союза махал Украинским флагом, это было просто потрясное зрелище. Контакт с группой максимальный, все одно целое,  все отрываемся, творим историю события. Песни со времен Удо Марк пел просто идеально, в своем стиле, немного по-другому, особо подражать Диркшнайдеру не стал, да мы его и не просили про это. 

Для нового вокалиста, как по мне, как раз важно спеть старые вещи по своему, по другому, с новым вкусом для нового восприятия. Всегда уважал вокалистов, которые поют именно старый материал по новому, всегда хочется что то новое услышать. Старый и классический варианты можем послушать каждый день на диске, пластинке, наушниках. А здесь как по мне важно услышать что то новое, измененное, с новым взглядом, за что всегда любим группы, которые не только как отрепетированная машина играет а именно сливается с залом, давая при этом новые эмоции по каждой сыгранной песне. После этого, слушая Bulletproof и Monsterman, подсознательно вспоминаешь эти песни в исполнении Марка и нынешнего состава. 

Особенно хотелось бы отметить исполнение «Принцессы»! Princes of the dawn, во время которой народ просто ушей в другую реальность, включая вашого покорного слугу. Желание приблизиться к музыкантам у примерно 3-х тысяч людей не выдержало прочности железных ограждений который погнулись просто пополам, как оказалось, я узнал что мой организм может выдержать такое сильное давление))). Даже Петер перепугался и попросил людей чуток отойти, но это было бесполезно) Самое главное, что все целы, все веселы и все выдержали )) 

Отдельное спасибо Герману, который кидал а медиаторы что бы я хоть один поймал)).  Акцептовская классика начала 80 окончила основную часть концентра, после чего музыканты не на долго удалились, чтобы мы их позвали снова. 

Металлическое сердце, ну как же без него, не может быть концерта без этого гимна, не могли они просто уйти без него. И тут первые аккорды разрывающего ритма, зал подтверждает в припеве что у нас у всех действительно истинно металлическое сердце, после отыграв Teutonic Terror, мы в ожидании еще одного хита, назване которого особенно прославило их, настоящая мужской хит с раздирающим и истинно металлическим рифом Ball to the Wall. 

Всегда окончание концерта для меня бывают, с одной стороны грустным моментом, зная, что вот, уже окончание того события, которого ждал столько лет, столько времени а с другой – ощущение праздника, на долгую память, с надеждой, я сказал с надеждой? Нет, с ожиданием следующего их приезда.

После шоу мы решили снова поехать в отель и пообщаться с музыкантами, поблагодарить их за отличный праздник. Подходя к отелю, встретили курившего сигарету Германа, который сразу же узнал нас. Мне понравилось его повторное приветствие Hey docJ. Нас это развеселило, мы его искренне поблагодарили за медиаторы, в особенности за его терпение по отношение ко мне, так как я их ну очень настойчиво просил). Он сказал что для них это было особенное шоу, очень теплый прием, громкая публика, сказал что если не состарится то приедут через 10 лет) на что мы долго возражали) мол, давайте новый альбом и снова вас ждем))) все таки после окончания разговора пообещал, увидится в следующем году. После мы пошли попить кофе в отеле, поблагодарили Вольфа и Петера, потом Стефана за действительно незабываемый праздник. Ну и теперь в послесловии от всего скажу гордо, что мой друг Влад стал официальным послом в Акцепт у нас в Украине, Петер сказал, что компания Аншлаг очень профессионально организовали данное мероприятие.

Отдельное мое спасибо агентству «Аншлаг» за то, что устроили незабываемый праздник, встречи с любимыми музыкантами, единомышленниками. Спасибо Вам большое! Организация была на высочайшем уровне, профессиональная и вежливая охрана, недорогие билеты. Искренне приятно, что есть настоящие профессионалы организаторы концертов. Очень ждем, что вы пригласите их снова в Украину! Ну ждем конечно же и других групп. От себя и думаю от всех любителей хорошей музыки смогу пообещать, что мы с большой отдачей поддержим вас с организацией и посещением хороших концертов)))

Сет лист концерта 13.11.12

Hung, Drawn and Quartered

Hellfire

Restless and Wild

Losers and Winners

Stalingrad

Breaker

Bucket Full of Hate

Monsterman

Shadow Soldiers

Guitar Solo

Neon Nights

Bulletproof

Aiming High

Princess of the Dawn

Bass Solo

Up to the Limit

No Shelter

Pandemic

Fast as a Shark

Encore:

Metal Heart

Teutonic Terror

Balls to the Wall

Спасибо что раздели мою радость, читая мой отчет.

C Вами был Александр Кулешов

Long Live Accept!

Фото: Александр Кулешов для сайта Nadvechir.com.ua

 

 

Один із звукорежисерів, що працювали з Майклом Джексоном - Майкл Дарем Прінс, заявив про те, що в його архіві зберігається близько 20 невиданих пісень співака.

Дарем Прінс співпрацював з Джексоном з 1995 року, з роботи над платівкою «HIStory: Past, Present and Future, Book I», і до 2009 року.

За словами звукорежисера, всі треки, що зберігаються на його комп'ютері, незакінчені. «У мене немає права ні написати назви пісень, ні зробити їх доступними для прослуховування зараз», - зазначив він.

Для того, щоб випустити ці треки у світ, необхідно довести їх до розуму, зокрема «доспівати», так як на наявних записах Джексон не виконував приспіви. Рішення про подальшу долю записів візьме сім'я Джексона і його лейбл.

Зараз права на видання пісень Майкла Джексона належить компанії Sony. У загальній складності сім'я короля поп-музики уклала контракт з лейблом на випуск десяти альбомів - перевидання старих платівок і збірників та треків, що раніше не публікувалися.

Звертаємо Вашу увагу, що магазин йде в невелику відпустку з 06.07 по 12.07.

Відправка замовлень протягом відпустки здійснюватися не буде. Замовлення на сайті прийматися будуть цілодобово, як і було раніше, але їх обробка та відправка відбудеться після 14.07.2015 (протягом тижня і після).

 Кінець жаркого липня. Пекуче сонце. Пил і задуха. День, повільно схиляється до вечора. Понеділок. У кого-то ось-ось закінчиться робочий день, а у когось він змінився на відпускний. По велосипедних доріжках проносяться зграйки ролерів, яких обганяють велосипедисти, в парках і скверах бігають діти, по тротуарах крокують перехожі, що прямують у своїх справах. І, начебто, звичайний день, і все, начебто, як завжди, але ... Все так не все.

Бо саме цей самий, на перший погляд, звичайний день, вже довгий час розбурхує свідомість близько п’ятнадцяти тисяч чоловік, змушуючи чекати його з трепетом і нетерпінням. Саме цей самий, на перший погляд, звичайний день змушує величезна кількість людей стікатися в одне місце, дбайливо стискаючи в руках заповітний квиток. Саме в цей самий, на перший погляд, звичайний день новинні портали кричать навперебій такими заголовками «29 липня 2013 Мінськ вперше відвідали Depeche Mode». Так-так, саме ті самі колись зовсім не прості хлопці, перевернули згодом свідомість незліченної кількості людей, створивши при цьому свій власний стиль, збиралися цим вечором виконати давню заповітну мрію їх білоруських шанувальників.

Не дивно, що увечері 29 липня на «Мінськ-Арені» було повно тих, хто починав слухати депеш ще з початку 1980-х рр., старанно переписуючи касети на дефіцитних магнітофонах, а то й зовсім за шалені гроші дістаючи пластинки. Правда, вистачало і молоді, і навіть молодих батьків із зовсім маленькими дітьми. Весь головний столичний зал був забитий повністю.

У фойє торгували мерчем, ціни - цілком прийнятні – 50 – 200 грн.

Після короткого розігріву послідувала пауза для налаштування під головних гостей вечора. Народ все прибував і час від часу починав скандувати назву колективу.

Нарешті, Gahan, Gore і Fletcher піднялися на сцену. Depeche Mode розпочали з меланхолійною, навіть якось медитативної Welcome To My World. І далі - не менш «спокійна» Angel.

Всього Depeche Mode зіграли 23 пісні, 18 з яких - в основному відділенні. Звичайно, не обійшлося без Enjoy The Silence і Personal Jesus, гімнів молоді минулих років. Зазвучала магічна Black Celebration, 1986!

«Мінськ-Арена» охоче підспівувала всім хітам групи, глядачі вже знали слова пісень з нового альбому «Delta Machine». Кожну пісню супроводжував свій відеоряд: то заклинателі вогню, то милі собачки, то вигнуті трикутниками жінки і сюрреалістичні чорно-білі ролики з самими музикантами. У Мінську вперше приїхала справжня, чи не уявна зірка першої величини. Без усяких прикрас, Depeche Mode - це перший ешелон світової музики, група, що збирає аншлаги по всій планеті ось уже кілька десятків років. Британський колектив свого часу здійснив революцію в музиці: вони зуміли так вдало поєднати аранжування сінті-поп з істинно фатальними риффами, що були названі творцями нового жанру. І якщо для всього західного світу на цьому внесок (але який!) закінчується, то для тих, хто народився в СРСР, Depeche Mode - це трохи більше. «Депеші» стали для радянських хлопців вісниками моди в самому прямому розумінні цього слова.

Після короткої перерви група вийшла на біс і завершила вечір класично -  Never Let Me Down Again. Зал, і так вибухаючи бурею емоцій на кожній новій композиції, тепер просто розривався в захопленому крику, підхоплюючи кожне слово, і чекаючи особливого «магічного моменту». Вже пролунав один куплет, другий, божевільний програш, і ... І ось руки вже в повітрі, пальці тремтять, мить, інше, і ... І ось він, апогей всієї феєрії, що відбувався цим вечором, кульмінація, найвища точка! Розгойдується ліс рук над фанзоною, розгойдується ліс рук над танцполом, розгойдується ліс рук над секторами. У яку сторону б ти не повернувся, куди б не глянув - скрізь розгойдується ліс рук та видніються очі широко розкриті, захоплені, сяючі щастям. І з головою захльостує це неймовірне почуття єднання. Ти озираєшся на злітаючі руки над секторами, відчуваєш рух своїх рук над головою і серце завмирає від спроби усвідомити цю єдність п’ятнадцятитисячного залу, що рухається зараз немов один великий організм. І відчуття щастя, чисте і щире, пронизує кожну клітинку тіла, солодким дурманом огортає свідомість.

Група розкланюється і віддаляється зі сцени, а над залом все ще літають захоплені крики, що не змовкають до тих пір, поки не включать світло. Знехотя, ти рухаєшся до виходу, а всередині клекоче буря пережитих емоцій за останні дві години та захоплено-щаслива посмішка все не сходить з обличчя. І ти знаєш, що тепер наступні кілька днів буде трясти від спогадів, і буде снитися сцена у світлі софітів, і буде гризти нестерпне, затяте бажання пережити все заново. Просто тому, що таких, ось саме ТАКИХ емоцій більше не доводилося випробувати на жодному концерті. Просто тому, що до глибини душі вражає ця неймовірна, колосальна самовіддача та енергетика, також раніше ніде не бачена.

Концерт в Мінську став для Depeche Mode завершальним європейської частини "The Delta Machine Tour".

 

Сет-лист:

1. Welcome to My World
2. Angel
3. Walking In My Shoes
4. Precious
5. Black Celebration
6. Policy Of Truth
7. Should Be Higher
8. Barrel Of A Gun
9. Higher Love (Martin)
10. Shake The Disease (Martin)
11. Heaven
12. Soothe My Soul
13. A Pain That I'm Used To
14. A Question Of Time
15. Secret To The End
16. Enjoy The Silence
17. Personal Jesus
18. Goodbye

19. Home (Martin)
20. Halo
21. Just Can't Get Enough
22. I Feel You
23. Never Let Me Down Again

Юрій Клімчук

Для більшості шанувальників гурту справжнім сюрпризом стало таке яскраве повернення улюблених виконавців, а їх сингл I Believe In You став хітом YouTube (більш ніж 600 000 переглядів).

Але й це ще не все! 22 травня відбудеться прем’єра сингла та міні-ЕР від гурту 5’nizza в iTunes (куди увійдуть пісні I Believe In You, «Вперед», а також третій трек, що створює інтригу). Вже зараз ви маєте можливість зробити попереднє замовлення чи придбати вже знайомі та улюблені альбоми гурту за посиланням https://itunes.apple.com/ua/artist/5nizza/id251582975

Окрім того, 30 травня у Києві відбудеться концерт гурту 5’nizza, на який ви зовсім скоро маєте можливість виграти квитки, якщо візьмете участь в цікавій акції від мобільних операторів МТС та Life (очікуйте більш детальну інформацію на офіційних сторінках партнерів в соціальних мережах).

Поспішайте взяти участь та отримати можливість побувати на найінтригуючому концерті травня!

ЩОДО ЦІН НА ІНОЗЕМНУ ПРОДУКЦІЮ !!!  Звертаємо Вашу увагу, що значна частина цін на фірмові видання відредаговані і є АКТУАЛЬНИМИ разом з цінами на нові нещодавно додані на сайт позиції. Решта цін на іншу продукції все ще в процесі зміни, а тому просимо Вас все ще уточнювати ціни на фірмові позиції з нашим менеджером по телефону або електронною поштою.  Сподіваємося на Ваше розуміння.

«Але не може дощ бути назавжди» - цитата з фільму «Ворон», яка як найкраще може розповісти про день концерту. Але злива пройшла і на початок виходу групи почало розпогоджуватись.

Вони почали виступ стандартно в 21.30. Всі починають скандувати: «Депеш Мод, Депеш Мод», не відриваючись дивляться на сцену з висячим над нею срібною кулею. І ось спалахує блакитне світло, декорації, що обрамляють клавішних, запалюються вогнями і стають схожими на літаючі тарілки, і з першими акордами «A Pain That I'm Used To» вибігає Dave Gahan. Зал реве. Шоу почалося. Це велике почуття, кров починає по всьому тілу циркулювати швидше.

На жаль, під час наступних пісень «A Question Of Time», «Suffer Well»  голос  Dave Gahana почав «сідати», але на це ніхто не зважав. Обов'язково заграли «Precious», що дуже красиво зроблена і  наганяє апетит до наступних композицій. Талант Antona Corbijna у створенні видовища можна побачити у всій красі під час «Walking In My Shoes».

Вся режисура концерту будується на якомусь протистоянні сил добра і зла. Ідею зла уособлює Dave Gahan, який носиться по сцені з мікрофонною. стійкою в руках, зрідка завмираючи біля краю сцени, щоб заворожити зал «диявольською» посмішкою і підморгнути підведеними тушшю очима. Dave представляє з себе згусток сексуальної енергетики. Він приголомшливо пластичний, чудово рухається і моментально заводить зал для глядачів.

Martin Gore являє собою повну протилежність. Він практично завжди статичний і виконує гітарні партії із сяючою посмішкою на обличчі. Усмішка не сходить з лиця Гора до самого кінця шоу. Якщо Dave демон, то Martin, безумовно, ангел. У нього навіть крила за спиною є. І від нього дійсно виходять якісь приголомшливі флюїди добра і смутку, змушують багатьох дівчат у фан-зоні лити сльози.

Dave і Martin приголомшливо доповнюють один одного. Судячи по їхніх обличчях, вони занурені у виконання власних партій по повній програмі. Особливо це видно, коли Martin спокійно, навіть трохи загальмовано грає свої акорди, в той час як Dave падає на коліна, заходячись в екстазі під час виконання «John The Revelator», або навпаки - коли Мартін ламає себе під час виконання шалено ліричною «Home», а Dave просто танцює в трансі позаду нього.

Перший сюрприз вечора «Stripped», яка була відсутня на попередніх концертах. Чорно-білі зображення на екранах позаду групи повертали нас у минуле, в темний час альбому «Black Celebration».

У середині концерту Martin Gore заспівав пісні «Home» і «It Doesn't Matter Two». Особливо остання з акомпанементоми гітари P. Gordeno справила величезне враження.

Ще одним сюрпризом для шанувальників, пов'язаних з сет-листом, є «In Your Room». Цієї пісні також дуже не вистачало. Пісня «Nothing's Impossible» є недооціненим чорним алмазом з альбому «Playing The Angel».

Далі лунали рокові «John The Rewelator» i «I Feel You».

На стадіоні було приблизно 30 тисяч чоловік. Це була чудова картина. Мурашки проходили по всьому тілу.

На кінець базового комплекту традиційно співали разом з уболівальниками «Behind The Wheel» i Violator'owy «World In My Eyes».

Після «Behind The Wheel» починається безумство. На екрані кулі під час виконання пісень біжать слова: «Sex, Pain, Angel, Love, Vice». А танцювати шанувальники гурту могли під спонтанні вибухи емоцій Dave Gahana під час виконання нероздільних один від одного «Personal Jesus» і «Enjoy The Silence».

Біс був незвичним: Martin Gore почав красивий спектакль «Leave In Silence», коли ця пісня була створена, багато з тих, хто був на концерті в той день ще не було на світі.

Культова «Photographic» є ще однією з найбільш символічних цього концерту.

Заключна «Never Let Me Down Again», яка для багатьох є гімном і ніби пов’язана з магією. Ліс розмахуючих рук є одним з тих моментів у житті, в якій людина приходить до висновку, що був, щоб бачити усе це. Це явище не може бути описано в словах. Хто був, знає, що це було... Аудиторія лежить у ніг Depeche Mode. А Dave стоїть, спершись на мікрофонну стійку, зі своєю сатанинською посмішкою, купаючись в променях обожнювання, що б'ють з людських очей. Він тримає зал на своїй долоні всі дві години, які триває концерт. Дивлячись на нього, розумієш всю різницю між справжнім рок-ідолом і фальшивкою.

Група і їхній виступ були тільки частиною всієї складової мульти-медіа шоу, яке відбулося у Варшаві. Варто відзначити декорації, які під час концерту на відкритому повітрі були ефектними. Футуристичні декорації були розроблені для потреб концертів Antonom Corbijnom і це перетворило концерт Depeche Mode на шоу, ніби з іншого виміру. Додатковою перевагою його були три величезних екрани, на яких були зображення, що передаються "вживу" зі сцени і змішані з широким спектром ефективних, наочних статистів.

Концерт Depeche Mode це задоволення)

Розігрів:

DJ Hirek + DJ Mario
Pati Yang
Timo Mass

Сетліст:

Intro
A Pain That I'm Used To
A Question Of Time
Suffer Well
Precious
Walking In My Shoes
Stripped
Home
It Doesn't Matter Two
In Your Room
Nothing's Impossible
John The Revelator
I Feel You
Behind The Wheel
World In My Eyes
Personal Jesus
Enjoy The Silence

Bis:

Leave In Silence
Photographic
Never Let Me Down Again

 

Do zobaczenia, Depeche Mode, do nastepnego razu - dziękujemy.

 

 

Юрій Клімчук

Пісня «Париж» - заголовний трек шостого студійного альбому «Supernation». З цієї композиції останні півроку починаються всі виступи групи. 13 і 14 травня «Париж» буде відкривати унікальні концерти «Другої Ріки» у супроводі Національного академічного оркестру народних інструментів НАОНІ.
 
Режисером нового кліпу виступив Влад Разіховский, раніше вже знімав для групи фільм «Supernation» та відео на пісню «Чую». Операторами - Олексій Даценко та Кадим Тарасов.
 
Дії кліпу розгортаються на околиці Парижу. Історія розказана в зворотному порядку.
 
У центрі сюжетної лінії - авантюрне викрадення красивої дівчини, в яку закохується один з учасників групи. Спроба завоювати любов силою призводить до того, що на музикантів починає полювання поліція.
 
Але найцікавіше відбувається наприкінці. За задумом режисера спочатку передбачалося, що у фіналі історії дівчина просто зникне, залишивши глядачеві можливість самому додумати сюжет, однак в останній момент, натхненний зйомками і красою героїні барабанщик «Другої Ріки» Олексій Дорошенко, зважився на відчайдушний крок - зробив пропозицію руки і серця прямо на знімальному майданчику. Яку відповідь дала героїня і чи вдасться незабаром учасникам «Другої Ріки» погуляти на весіллі, музиканти поки не повідомляють.